Дзбанок Сонця


сайт вчителя-словесника Губчанського НВК
Нич Тетяни Миколаївни

Тема: «Спасибі тобі, доле, за вміння жити, вірити і любити...» Оксана Радушинська - великий життєлюб та оптиміст

Урок літератури рідного краю



 

Тема: «Спасибі тобі, доле, за вміння жити, вірити і любити...»

Оксана Радушинська – великий оптиміст і життєлюб

Мета: схарактеризувати Оксану Петрівну Радушинську як відому на Хмельниччині письменницю та журналістку; визначити провідні мотиви та панівні настрої її творчості; формувати природовідповідне мислення; розвивати творчі здібності і творче мислення, усне мовлення, вміння виділяти головне; відпрацьовувати навички виразного читання; виховувати людяність та оптимістичне ставлення до світу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань та формування на їх основі вмінь і навичок.

Основний метод: релаксація

Форма уроку: релаксаційно-активний процес

Міжпредметні звязки: музика

Технічне забезпечення: ТЗН для слухання музики для релаксації

Епіграф:

...Сонця вистачить на всіх і на всіх вистачить здійснення бажань.

Оксана Радушинська

 

п/п

Етап

Тривалість етапу, хв.

Мета етапу

І

Активність

5

Викликати інтерес до обговорюваної теми. Активізація розумової діяльності

ІІ

Релаксація.

Сенсорно-моторний етап

10

Набуття нових знань через формування мислеобразу навчального матеріалу зі структурованою інформацією. Розвиток образного, природовідповідного мислення. Зняття втоми. Забезпечення здоровязберігаючого компоненту.

ІІІ

Активність.

Символьний етап

10

Індивідуальне запам’ятовування матеріалу через змалювання образу. Розвиток творчих здібностей, усного мовлення

 

ІV

Релаксація.

Логічний етап

5

Представлення образону вчителя. Порівняння з учнівськими образонами. Розвиток теми, акцентування уваги на головному

V

Активність.

Лінгвістичний етап

15

Практична робота для закріплення отриманих знань

 

 

 

Хід уроку

1.     Активність

Репрезентація інформації. «Асоціації»

 

Діяльність учителя

Діяльність учнів

Учитель.У Біблії сказано: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було слово». І я вам скажу: «Спочатку було слово» - і це слово було Життєлюб.

Оголошення теми, мети уроку

Учні складають асоціативний ряд  до слова Життєлюб (радість, усмішка, позитив, доброта, замріяність, романтичність, ніжність тощо...)

 

2.     Релаксація

Сенсорно-моторний етап. (Сприйняття інформації)

 

Діяльність учителя

Діяльність учнів

(Звучить тиха музика)

·        Психофізіологічна підготовка.

Займіть зручне положення. Заплющте очі. Розслабте обличчя, руки, шию, тіло. Уявіть, як м’язи обличчя стають м’якими, розслабленими, відчуйте свою розслабленість. Усміхніться і уявіть, які ви гарні, коли усміхаєтесь. Уявіть, що ваше тіло усміхається. Уявіть ваш улюблений куточок природи або якесь інше місце, де ви почуваєтесь спокійними, де ви щасливі, місце вашого спокою. Уявіть себе на місці спокою, як ви виглядаєте, коли відпочили, звільнились від непотрібних думок. Подякуйте цьому образу, вашому місцю спокою. Будьте щирі з собою.

·        Введення нового матеріалу через формування мислеобразу

А тепер уявіть літній тихий вечір. Ви стоїте біля відчиненого вікна. Розгляньте все навколо. Що вас оточує? Які кольори? Звуки? Запахи?

Ось ще один день минає... розмивається, як марення, розсипається пилюгою по вітрові, ставши для когось найважливішим днем у житті, а для когось – зітреться, не залишивши і згадки...

Відчуйте, як у застиглому липкому повітрі, котре, мов парне молоко з медом повисло на привялих квітах, раптом бентежно пробіг вітерець, поволікши у потріпаній торбині солодкуватий присмак вологи. А потім кілька краплин здоровенних, наче перезрілі вишні – рясно покотилися на суху дорогу, згурдившись у пилюці... Вирує злива, розтріпавши довгі коси! Полягали високі важкі трави. А ображені на всіх подорожники намагалися накритися здоровенним листком сусіднього лопуха. І лише маленька квітка, щасливо посміхаючись стояла посеред цього вируючого дощового палацу, захоплено вдивляючись у чорне, немилосердне небо, де так загрозливо – яскраво спалахували вигнуті блискавиці. Стояла наївно-довірлива, не відаючи іще страху... Вдивіться в цю квітку. Яка вона? Якого кольору? Що ви чуєте, відчуваєте? Помилуйтесь нею і попросіть її стати для вас символом Оксани Радушинської.

Хто така Оксана Радушинська?

…Вона прокидається о сьомій ранку і передусім хутко налаштовується на позитив: на улюблену роботу та несподіванки, що їх ця днина може подарувати. Відтак сідає до батька в легковик і прямує до редакції районного радіомовлення. Саме там ось уже сім літ вона працює ведучою і редактором радіопрограм. Поринає у пошук місцевих цікавинок, пише про них, інформує земляків в ефірі, а ще готує статті для багатьох газет, дбає про музичні вітання, ба навіть проводить аудіозаписи та монтує треки! Мало того, вже сьомий рік поспіль, щочетверга, ця дивовижна жінка долає сорок п’ять кілометрів від райцентру Старокостянтинів до Хмельницького, аби відзняти телепередачу! Вона ж-бо автор та ведуча музичної програми «Від усієї душі» на обласному телеканалі, а також культурологічної передачі «Родовід» на Хмельницькому обласному радіо.

  Оксана Радушинська є чи не найвідомішою журналісткою та літераторкою на Хмельниччині. За свої поетичні та прозові твори вона отримала близько півсотні (!) почесних нагород, відзнак та премій. А за активну громадську роботу її нагороджували на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Чого варті такі відзнаки, як «Українська Мадонна десятиліття», «Жінка ІІІ тисячоліття», грант Президента України для обдарованої молоді та перемога у двох номінаціях на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова», де саме її романи, що їх уперше надіслала на конкурс, відзначили з-поміж тисяч рукописів. Ця велика жінка з навдивовижу сильним характером і великодушним серцем із п’ятнадцяти літ пересувається …на візку.

«У трирічному віці, після щеплення від поліомієліту, за добу я перетворилася зі здорової дитини на… Одразу й не зрозуміло було, – на кого: на «кандидата» на той світ чи інваліда, – з вражаючим спокоєм, але й відчутною силою духу розповідає вона в одному з інтервю. А врешті зрозуміла, що соромитися мені нічого: я не п’яничка, не наркоманка, а візок – не мій вибір, але моя реальність. У ній можна впасти на самісіньке дно, або, незважаючи на «особливі потреби», повноцінно жити. Я обрала друге. Відтак не люблю, коли інвалідність сприймають як єдиний індикатор мене, як щось визначальне у моєму житті. Чи не тому у всіх сферах своєї діяльності я намагаюся довести, що – повноцінна! У супровідних документах на жоден (!) конкурс досі не зазначала ані слова про свою інвалідність, аби не провокувати якогось особливого до себе ставлення. Хочу, аби мене поважали, а не жаліли. Бо коли тебе оцінюють не за те, що ти сидиш у візку, а за те, що ти вже зробила, сидячи у візку, – виростають крила!».

Вірші – невід’ємна складова життя Радушинської, це як дихати, як говорити. Аби видати першу збірку, батьки Оксани близько року збирали її щомісячну пенсію з інвалідності. А далі книжки почали самі на себе заробляти: продавала одну і збирала кошти на наступну. А журналістика нашу героїню обрала сама! Оскільки її батько майже двадцять років пропрацював фотокореспондентом у районній газеті, то специфіка газетярського хліба була вже відомою. Зі вступом у ВНЗ (Київський Укртелерадіоінститут, а згодом і Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна») не мала жодних проблем і ніякого блату.

Так і розпочалося її активне творче життя. Перші професійні перемоги, вихід поетичних збірок, дитячих книжок… Нині має у доробку чотирнадцять авторських видань!

Усі сфери її діяльності гармонують між собою. Звичайно, радіо і телебачення забирають добрячий шматок часу і частину душевних зусиль від найулюбленішого – письменницької діяльності. Але, на жаль, у наш час письменницьким хлібом не прогодуватися. Та це не найголовніше. Вона просто любить свою роботу і з превеликим задоволенням поринає в неї! Більше того, час від часу вдається організовувати і проводити цікаві фестивалі, конкурси: у рідному місті п’ять років поспіль робили, разом із друзями, конкурс краси, таланту та інтелекту «Панна Весна», обласний літературний фестиваль для обдарованих дітей «Я і мій завтрашній день», обласний фестиваль для молодих літераторів «Болохівський ЛітФест», низку інших акцій та заходів місцевого рівня.

Місія в житті – гідно жити: не зрадити того, хто тобі вірить, не почати лукавити і загравати заради своєї користі, не тліти, не коптити світ злобою, агресією, образами на всіх і кожного. Звісно, прагне створити (не написати, а, як у мистецтві, – створити) багато книг.

Оксана Радушинська (з її слів у інтернет-чаті) намагається бути позитивною не лише на фото, а й у житті, оскільки «невиправна оптимістка і життєлюбка». До життєвих випробувань ставиться по-філософськи і ... з вдячністю. Вони загартовують і вчать морально дорослішати.

Тихий голос, що срібними дзвіночками будить у серці співрозмовника найтепліші почуття; щира усмішка, ясніша від сонячного промінця; погляд, якому позаздрила б Джоконда, – ця жінка вже багато років є взірцем для багатьох. Звісно у неї є набір «жіночих мрій», але заміжжя (пані Оксані – тридцять один) не є наразі пріоритетним. Може, тому, що серце нині вільне? А, може, й тому, що твердо переконана: усьому – своя пора…

  У житті Оксана Радушинська часто звертається до слів Блаженного Августина, що колись прорік: «Боже, дай мені силу зробити те, що я можу зробити. Дозволь заплющити очі на те, що я зробити не можу. І дай мудрості відрізнити перше від другого». Вона й надалі прагне добре і якісно робити всі справи, до яких долучається, віддано докладати фізичних та душевних зусиль, аби цього досягати. І мріє видавати книжки, і писати так, аби нею пишалися батьки.

Ця велика жінка з навдивовижу сильним характером і великодушним серцем є прикладом того, що,  не зважаючи ні на що , - можна повноцінно жити!

.... «І навіть тоді, коли день зашторюється сльозами відчаю, коли душа, скорчившись від болю, здичавіло гризе кору буднів, коли у світі лишається тільки монотонне цокання годинника і білий аркуш паперу, на якому не приживається жодне написане слово – прапам’ять поколінь знову повторює:

«Спасибі тобі, доле, за вміння

ЖИТИ, ВІРИТИ і ЛЮБИТИ...»

Оксана Петрівна світла і сильна людина, яка  всім бажає простих і звичних гараздів: любові, поваги, розуміння, доброти, віри! А ще – впевненості: «на кожен порух вій, на кожен удар серця, на кожен подих та на все життя».

Подякуйте квітці за те, що вона так просто допомогла нам побачити і зрозуміти силу й оптимізм цієї жінки, які притаманні і її творам. Пошліть їй свою любов. Подякуйте квітці. Відчуйте ступні ніг, приплив сил до рук і ніг. Відчуйте спину, плечі. Усміхніться і зробіть великий вдих. Повільно кожен в своєму режимі повертайтесь у клас. Розплющте очі, потягніться. Поверніть голову вліво, направо. Посміхніться сусідам, які сидять зліва і справа. І давайте обговоримо, що кому вдалося побачити.

Слухання і сприйняття нової інформації

 

 

3.     Активність

Символьний етап. (Осмислення інформації)

 

Діяльність учителя

Діяльність учнів

Обговорення

- чи вдалося вам побачити місце спокою? Яке воно? Реальне чи фантастичне?

- чи побачили ви зливу? Якою вона була? Опишіть.

- чи побачили ви квітку? Яка вона? Опишіть.

- Символом чого стала квітка серед зливи?

- Які написи можуть бути на пелюстках нашої квітки?

- а тепер замалюйте свій образон

 

Відповідають на поставленні питання. Описують побачене під час релаксації. Обмінюються враженнями. Запамятовують почутий новий матеріал через малювання свого образону

 

 

4.     Релаксація

Логічний етап. (Представлення в слові)

 

Діяльність учителя

Діяльність учнів

-         погляньте на мій образон. Порівняйте зі своїм.

-         Розглянемо образон в деталях. Яку інформацію ви отримали під час релаксації?

-         Хто може доповнити, уточнити?

-         Чи правильно вибраний символ уроку –квітка серед зливи?

Порівнюють творчі роботи вчителя і свої. Накладають інформацію на образон. Видають стислу інформацію, доповнюють, уточнюють її. Обгрунтовують значення символу уроку

 

 

5.     Лінгвістичний етап. (Архівування інформації)

 

Діяльність учителя

Діяльність учнів

Завдання.

1.     виразно прочитайте поезії         О. Радушинської і визначте  провідний мотив.

-         Яке враження справила на вас своїми віршами наша землячка?

Проблемне питання

-         У чому, на вашу думку вбачає щастя Оксана Петрівна?

2.     прочитайте і прокоментуйте епіграф уроку

3.     Творчі завдання

-         прочитайте вдома інші поезії О. Радушинської, створіть власні мислеобрази, використовуючи малюнок, вірш, схему, оповідання, кросворд, вікторину.

4.     Прийом «Кошик»

які б фрази з сьогоднішнього уроку ви могли б взяти з собою у життя, у свій «кошик»

Заключне слово вчителя

На прощання я хочу подарувати вам свій мислеобраз у вигляді вірша.

Не суди і несудимий будеш,

Всіх людей люби і не забудь,

Що Христос помер за нас у муках,

Щоби стали ми на правий путь:

Це терпіння й віри сила.

Це любові і життя жага.

Й співчуття у серці повна нива.

Й здатність кожної людини до добра.

Виразне читання і визначення провідного мотиву поезії.

***

Спасибі, Господи, за день, який минає —

Пливе у вечір човником легким —

За те, що є, за те, чого немає,

За те, що сталось й треба жити з тим.

 

Туман поліг на вишеньок завію,

Щось зряче визирає із душі…

Пробач, що я молитися не вмію,

А вмію оживляти лиш вірші.

 

Така туга й заплутана днів пряжа.

І як у ній розчуть ті голоси,

Що відповідь впізна в них доля наша?

…Й порадить хтось: “А ти — проси, проси…

 

За білий світ, за стежку біля дому,

І за лихих й за праведних людей,

За сутінки, що в човнику старому

Й за ті вірші, немовби за дітей”.

 

То їх я, як молитви, дочитаю,

Й в рожевий вечір пущу край путті.

Дай, Господи, добра всім, кого знаю

І тим, з ким ще не стрілась у житті.

 

***

Вся біда у нас перемелеться,

Перемелеться — буде хліб.

І лелека весною вернеться,

І дозріє у полі сніп.

 

Вся біда у нас та й розкришиться

На дрібнесенькі скалочки.

Підметем усе. А як лишиться —

То у піч піде на тріски.

 

Може статися (всі загадують),

Бід зросте ще в нас десять кіп.

Та на колесо ж води падають? —

Перемелеться. Буде хліб!

***

Не підганяй мене, мій часе,

Не треба веснам поспішати,

Бо ще пісень отих про щастя

Я не навчилася співати.

 

Я знаю — ріки не вертають,

Я знаю — вітер не спинити,

Буває — люди не прощають

Того, що варто вже простити.

 

Ще знаю, як світанок гасне

Й куди лелеки відлітають…

Не підганяй мене, мій часе,

Бо зовсім мало я ще знаю.

***

Я йшла в життя, а думала, що в сад,

 Де пахнуть медом руки деревцят,

 Де спілих яблук вощені боки

 Потріскують й не гупають в роки.

 

 Я йшла в життя з телесикових крил,

 В оте, де ранок в ночі день купив,

 Де портитури райдуг в небесах

 Дощам рефрени пишуть по словах.

 

 Де гуркотом коліс від станцій вдаль

 Хтось на долоньці креслить пектораль

 І сніжниці заплакане лице

 Цілує жовтий котик вітерцем.

 

 А говорили: „Стрінеться хурділь

 І постіль забуття з нічних весіль,

 І крик ворін на мертвих древесах,

 І тиша, що в відлигу воскреса...

 

 Куди ти йдеш?”

 ...Сама обрала путь...

 Шипшин колючі очі проведуть,

 Жалем жалючим зціпляться рови,

 Змахнуть крильми під небо корогви...

(віра в силу молитви, оптимізм, любов до життя, сила волі)

 

Висловлюють особистісне ставлення до поетеси та її творчості.

Відповідають на проблемне питання.

Читають і коментують епіграф уроку.

Отримують установку на виконання вдома творчих завдань.

Слухають авторську поезію вчителя як стимул до власної творчості

 

 

 



Создан 11 окт 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником