Дзбанок Сонця


сайт вчителя-словесника Губчанського НВК
Нич Тетяни Миколаївни

Дара Корній і Тала Владимирова "Крила кольору хмар"

(Рівновага світу – в руках тендітної дівчини) Випадковість – це прихована присутність Бога.



 

       Передмова Тетяни Белімової обіцяла «приємне кавування... тобто читання усім, хто візьме до рук чи приміряє на себе загадкові «Крила...».                        

 

     Люблю пити тексти. Чаруватись мовою твору. В цій книзі,  якщо просіяти крізь сито усю мову твору, то знайдеться кілька чудових метафор: Секунди, відведені мені на роздуми, тануть стрімко, необачними сніжинками, що приземлилися на осонні(103), Він витяг з кишені своєї душі усмішку(248), яскраво-пурпурне полум’я, здається, сягає місяця, облизуючи йому щоки своїм масним язиком(298).

      Якщо прибрати зайвий пафос зі слів оповідача, то вийшов би непоганий головний герой. Справді, коли в центрі твору – сильна українська дівчина, бажано, хоч якось пов’язана з містом Львів – тоді його хочеться читати. Ну, подобається це сучасному читачу. Але, все-таки, краще, коли про цю ж дівчину розповідала б третя особа – автор, а не вона сама. А то виходить, що котрийсь з авторів загрався і забувся.

      «Коник» Дари Корній – інтертекст: притчі, легенди, бувальщини, поезія - вони тут є. Стилістично-забарвлена лексика цього разу виступає у формі варваризмів, що буде цікаво дослідити, скажімо, дітям шкільного віку.

Символічного змісту набуває сіль Сарматового моря, пір’їна, амулет, лялька, дзеркало, ніч на 23 вересня, опік від ключа у формі крил на долоні. Це,мабуть,- «сакралізація».

 Багато прислів’їв, проте розмовного рівня. Занадто часто згадується вираз «кров не водиця»... Згадується Біблійна книга, але не роз’яснюється. Це спонукає шукати відповідь деінде. Тут, мабуть, плюс.

Вдало підібрано заголовок, він вповні розкриває тему твору. Ідея гарна і вічна – «головне не те, які ті крила ззовні, а те, що в душі відбувається».

Респект редакторам, адже помилок в тексті не виявлено.

Книга обіцяла більшого чи не тому, що я забагато очікувала?

     Але, думаю, не дарма Тетяна Белімова зверталась й до скептично налаштованого читача. Відчувала, що він з’явиться. Говорить, що письменниці винайшли свій стиль у жанрі фентезі «шляхом сакралізації і десакралізації звичайного і усталеного!».

         Щось тут не так. До болю жанр цього твору схожий чи то на звичайний фанфік (фільми «Падший ангел», «Ангел чи демон»), чи то на масову літературку, чи то на сценарій якогось фільму, за умови забрати геть оті нудні роздуми та повчання, бо здається, що на сторінках книжки досвідченого читача збирається вчити менш зрілий герой.

          Повернімось до Чехова і його визначення якісного твору : «Якщо на початку вистави на стіні висить рушниця, то вкінці – вона повинна вистрелити». В наших авторів забагато героїв, без яких можна обійтись. Вони створили ефект натовпу, просто відволікаючи увагу читача. Їх би і на трилогію вистачило. Натомість покажу, що саме цим мене вразила перша книга Дари Корній «Гонихмарник». Десь між рядків згадалось, що Марта чудова лучниця, а тепер осліпла, а вкінці твору саме її ж здатність влучно стріляти врятувала Аліну і Сашка. Це відсутнє у «Крилах...». Скажімо, молодший братик Аделаїди Роман. Він існує поза межею твору, хіба що як причина відчуження матері від Ади, але тоді навіщо про нього згадують у розмові з батьком дівчини Мечиславом?.. якщо він був у творі, думаю, варто і йому було якусь роль відвести.

         Весь сюжет – це загальні штрихи, які не несуть насолоди від читання, а підганяють вперед, бо далі буде конретніше, але «Стоп-стоп-стоп. Тпру, коники воронії», виявляється й кульмінація не має напруження, до того ж розв’язка зрозуміла ще з передмови.

        Епілог, що є вже традиційним у Дари Корній і  розставляє крапки над і (хоча було і байдуже як поховали Мечислава, та приємно, що Віктор віддав крила янгола за душу Ади) тут залишає ще одне запитання: Чому приходив Ілля?... І навіщо було його сюди приплітати? Риторичні запитання... А Віктор не міг бути з самого початку янголом? Ні, бо треба було ще згадати Лео з серіалу «Зачаровані».

       Якщо відкинути емоції, то можна сказати, що цей твір – суцільний інтертекст. Тому цікавим може бути робота з пошуками аналогій.

   Та вцілому напрошується сюди ще раз відгук Світлани Пиркало на творчість Дари Корній: «Це приклад якісної масової літератури», але не більше.



Обновлен 04 ноя 2015. Создан 03 ноя 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником