Дзбанок Сонця


сайт вчителя-словесника Губчанського НВК
Нич Тетяни Миколаївни

"Життя - щонайтрудніше із мистецтв" (Богдан-Ігор Антонич)

Есе



Слова Богдана-Ігоря Антонича закарбувалися в пам’яті, в’їлися мені в душу і спонукали до роздумів...

«Життя прожити – не поле перейти»,- говорить народна мудрість. Справді, життя - це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитися цим даром - залежить від неї самої.

 Живемо раз, але якось так, відкладаючи важливе на потім, ніби житимемо вічно. І саме тому що життя має величезну цінність вже само по собі, на мою думку, не варто розтрачувати його на щось менш цінне, в тому числі й на самі лише задоволення.

«Кожен сам коваль свого щастя», - не раз чуємо між людей.... Ми не повинні судити когось, ми повинні творити себе. Щоб зробити світ кращим – треба почати з себе.

Кажуть, нічого в світі випадкового немає. Як доказ цьому, в дні роздумів мені приходить лист, який несе багато ясності, який вартий уваги кожного... Тому й вирішую передати його далі -  Вам: всім-всім і кожному...

 

‘Доброго дня, я - Щастя.  Мені дуже багато років - я й саме не пам'ятаю, скільки. Напевне, я було завжди. Тому в мене накопичилося багато спостережень за людством. Ніколи не намагалися поставити себе на моє місце? А даремно! Дуже корисно і пізнавально ...

Ось усі кажуть: «Щастя, щастя ...». Метаються, шукають, мріють про мене. А я, між іншим, нікуди і не ховалося! І не втікало! Я постійно перебуваю поруч і тільки й чекаю, щоб мене помітили. Але як мене помітять, якщо більшість і не уявляє, як я виглядаю? Адже ось що дивно: шукають, самі не знають чого!

 Найчастіше мене не помічають, бо всі мене по-своєму уявляють. Для когось я - тістечко з кремом, для когось - спілкування з природою, для інших - світова слава, а комусь щастя  -  коли в іншого біда. І такі є!

Знаю, що багато хто мене шукає, іноді просто на мене носом натикаються, але найчастіше зазвичай проходять, не помітивши. Або не впізнавши? А, може, просто шукають не там. 

 Наприклад, багато хто шукає щастя в шлюбі. Або в роботі. Або в дітях. Ні, зрозуміло, я там теж присутнє! Але тоді виходить, що якщо відняти у вас шлюб, роботу, або дітей, я зникну разом із ними. І ви будете нещасними ... А це неправильно! Щастя - природний стан людини, щоб ви знали ...

 Ось багато хто сидить, минуле перебирає: «Ось, мовляв, були щасливі часи!». А якщо згадати, як вони тоді поводилися, то це виявиться неправдою. 

 Вони і в ті щасливі часи були чимось незадоволені, їм для щастя чогось бракувало. Тільки з роками зрозуміли, що це я й було! Та  пізно ... Ну і сидять, спогадам віддаються.

А інші всі мріють, чого їм для щастя не вистачає. Комусь -  квартири, комусь -  машини, комусь -  мільйону доларів, іншим -  ідеального кохання. Так я вам скажу: людині завжди чогось та й не вистачає!

 Дай їй усе, що вона просить, вона тиждень-два порадіє, а потім звикне і знову почне бажати чогось, щоб вже повне щастя прийшло.

 Ох, і складно мені з вами, люди! Скільки ж ви навколо мене всякої нісенітниці нагородили! «Щастя - це бути потрібним людям». Ніби й гарно сказано, а є в цьому неправильність. Потрібним людям ... А собі? Так і роздамо себе по зернятку, а щастя не відчуємо ... Про інших піклуватися - добре, але й про себе забувати не слід! Коли в вас Щастя, тоді і навколо вас світло щастя розливається! Це скільком же ви подарувати мене зможете?

 

 А ще кажуть: «Не було б щастя, та нещастя допомогло». Та що ж ви, люди? Чому вас обов'язково треба цеглиною по голові торохнути, щоб ви задумалися, що щастя було, та ви не помічали?

 Ось лізе чоловік на гору, до самої вершини, дереться,  пальці в кров збиває. А все для чого? Щоб встати на вершині і відчути щастя! Ну, мене, тобто. Щаслива мить! Політ душі! Але ж потім йому все одно далі йти доведеться. Спускатися, щоб знову дертися. Вічна гонитва за щастям ...

 І невтямки вам, люди, що поки ви лізете кудись, я у вас за спиною, в рюкзаку сиджу. Або в кишені. Або просто поруч лечу, шепочу: «Зупинися, друже! Подивися довкола! Я -  ось воно, твоє Щастя!». Але куди там - мало хто чує ...

Я вам відкрию мій головний секрет: я прив'язане до часу. Мене немає в минулому - це вже просто щасливі картинки. І в майбутньому мене немає - це тільки солодкі мрії. Я завжди в сьогоденні!

 Пісню чули - «Есть только миг, за него и держись ...»? Ось, це про мене! Кожна ваша мить - щастя. Звичайно, якщо ви в цей момент не провалилися в минуле або майбутнє. Про минуле зазвичай шкодують, про майбутнє - тривожаться.

 А там де жалкування або тривога, я не живу.  Несумісні ми, що ж поробиш!

 Я вам ось що скажу! Якщо ви зараз читаєте мій лист - значить, у вас є очі, і вони бачать. Чи це не щастя? Якщо ви незрячий, але вам хтось прочитав листа вголос - так у вас же є друг! Яке щастя!

 Дихати, ходити, любити, дивитися, відчувати і нюхати - та все щастя! Листя жовті полетіли - краса, щастя! Сніг на землю впав - світло, чисто, щастя! Струмки 

 

потекли, травичка пробивається - ну хіба не щастя? А вже коли ягоди, гриби пішли і в річці скупатися можна - так просто захоплення!

 Я вас про одне прошу, люди: не тримайте мене! Не хапайте за крила! Я ж рухливе, летюче! Якщо мене польоту позбавити, то я перетворюся на спогад.

 Ви краще згадайте: «Щасливі за годинами не слідкують!». А чому? Та тому що у них кожна мить - щастя, чого їм на годинник дивитися? Немає в них ні минулого, ні майбутнього, а є тільки мить!

 Загалом, звертаюся я до вас, люди! Впустіть мене!  Стомилось я поневірятися світом без притулку. Я ж тільки про це і мрію, щоб до когось прийти і ощасливити його на все життя. Ви просто хоч на мить зупиніться, припиніть свій вічний біг, озирніться навкруги - і відразу мене побачите.....»

P.S.

Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно не складається, коли в ньому більше незгод, ніж радощів.

Скільки в світі прикладів людей справжньої сили духу! І насамперед в мистецтві. В літературі першою на думку спадає Леся Українка, якій доля подарувала неординарний розум, виняткову обдарованість, залізну силу волі й невтомне прагнення до знань. В живописі це Катерина Білокур,  талант якої відомий  всьому світу. Важка доля спіткала композиторів Баха (сліпота) і Бетховена (глухота), але їх незалежна вдача, наполегливість і працездатність подолали внутрішню зневіру і допомогли не тільки відчувати, але і приносити в світ прекрасне.

Роблячи своє життя розумним та осмисленим, підпорядковуючи його великій меті, заповнюючи його самовідданою працею на благо людства, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно збільшує цінність власного життя.

Ми самі і художники, і композитори, і літератори свого життя. І від нас залежить вибір кольорової палітри, звучання мелодії... Від нас залежить чи кожен наступний день буде прозою життя чи стане справжньою поезією душі.



Создан 03 ноя 2015



  Комментарии       
Всего 2, последний 1 год назад
Дикий Семантин 15 янв 2016 ответить
Споживач двадцять першої зміни
сенсорів і пінопласту,
його білі зализані стіни
потребують ще пінопласту
tanya-nich 31 янв 2016 ответить
Мабуть, так...
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником