Дзбанок Сонця


сайт вчителя-словесника Губчанського НВК
Нич Тетяни Миколаївни

Теплі історії про кохання: Збірка оповідань / За ред. Ю. Шутенко.




З анотації до «Теплих історій про кохання»:

Кохання – наскрізна тема нашого життя і, відповідно, мистецьких витворів усього людства. Яким воно буває сьогодні? Піднесеним, легковажним, чуттєвим, трагічним, егоїстичним чи жартівливим? Відповідь зрозуміла: найрізноманітнішим. В цій книзі зібрані оповідання, присвячені найсвітлішим, найкращим виявам любові.

Книжка містить оповідання, сповнені багатьох переживань: є в них і радість, і хвилювання, ніжність і міць, віра і сподівання на краще,тріумф і туга, вдячність і прозріння. Оповідання змусять і весело посміятись, і замислитися, деякі – зворушать до сліз.

Збірка містить чотири тематичні розділи:

«Зустріч» - найоб’ємніший, про народження любові, шлях закоханих одне до одного крізь низку випробувань долі.

«Він і Вона» - розкриває психологію стосунків між чоловіком і жінкою.

«Одружені» - містить тексти, що іноді з гумором, а часом серйозно, навіть піднесено висвітлюють особливості любові між чоловіком і дружиною.

«Часоплин» - родзинка книжки, в цих історіях любов розкривається як всеохопне явище, як почуття, не підвладне часу.

«Солодкого читання та радості кохання!», - радять нам автори книжки, бо вірять, що добрі книжки можуть не лише надихати, а й змінювати життя.

 

До проекту«Теплих історій» можна долучитись, надсилаючи свої рукописи на елекронну скриньку: tepli@brightstar.com.ua

 

Від мене:

Справді тепла книга.  Автори для мене нові, але було дуже приємно зазирнути у зовсім незнайомі записники і впізнати там моменти саме свого щастя. До вподоби приємне оформлення, смачний шоколадний колір літер та чудові метафори, якими я смакувала.

Загалом, зміст оповідань можна вмістити в кількох асоціативних словах, або в одному-двох художньо-вартісних  реченнях,  але емоції – саме між рядків. Вони варті прочитання.

 

Зустріч

Анастасія Алексеєнко . Післязавтра

Весна. Осінь.Смілива дівчина Вероніка Зозуля. Навчання. Сигарета. Чувак. Викладач Артем Тарасович.  «Яке то чарівне слово «післязавтра!» Стільки місяців чекала на зустріч із ним...Стільки днів. Цілих 173! Лишилось зовсім трохи...»

Дмитро Безверхній. Коли у двері дзвонить листоноша

Переддень Нового року. Мія. Цілий день подарунки від подруги Ірки. і все той самий листоноша. «Ось останній подарунок, якого не вистачало для цілковитого щастя.- Та ні, лише вас. – А на коробці написано, що кохання. – Та я ж про те й кажу...», «А у кохання немає вихідних...»

Євгенія Бучківська. Заради казки

Чарівник і Чарівниця.  «Коли він телефонував, здавалося, що весь цвіт на розквітлому під вікном бузку ставав п’ятипелюстковим і осипав своїми щасливими прикметами її всю.» Вона пише оповідання про те, як вони вперше зустрінуться, як вона приїде в його місто «почути шум його дня»... Зізналась по телефону, що дійшла до кульмінації і вагається. «– А ви не роздумуйте, все буде добре... Бо у нас же – казка!»

Марина Василюк. Аромат

Осінь. Аромат тепла, ніжності, родинного затишку від хлопця в трамваї. Вечірня служба у церкві. «А коли вийшла із храму, мене зустріло прохолодне місто... і привітний погляд незнайомця»

Сергій Гридін. Може, це доля?

Не розумів малих діток. Не завилась машина. Їхав у метро майже на колінах у милої незнайомки, виявилось – нова співробітниця. Того ж вечора запропонував одружитись. І тепер знає «секрет хороших взаємин із дітьми дуже простий – треба просто любити їхню (Даринкину) маму!» А ще у них  вже є маленький Сашко.

Олександра Кудріна. Компенсація

Мама подарувала Саші золотий браслет із сімейною історією, бо десяток років тому отримала його від люблячого батька. Браслет уособлював її мрію в себе... і «жив повноцінним людським життям: мися, спав, ходив на лекції та іноді куштував варення...». Загубився... «обрав нового власника, або ж і жалі вагається увиборі кандидита на цю посаду...»Саша жплілася на свою втрату всьому світові і «збирала слова «»шкода», і з часом вони їй набридли, втратили сенс, переповнили кімнату й почали випадати з вікна». Та в неї як компенсація на зміну браслету прийшов хлопець з Інтернету,і «вона поселила в своєму серці, видавши перепустку і оформивши його згідно з чинним законодавством»... саме Антон став її силою, її синьоокою компесацією долі

Анна Петрів. Під серпанком однієї ночі

Cамотність.  Кава.  Злива. Кіт. Шарф. Щоденник. Авторучка. Розповідь сторінкам гнів і лють.  Лавочка. Ніч. «Доброго вечора. Можна з вами познайомитись?» Знайла те, що шукала під серпанком однієї ночі.

Марта Потішна. Я беру до рук гранат

Лист Коханому, в якому розповідь про Ранкового з собакою Нікою  та Ранкову в парку з негласною домовленість  прибувати в цей парк на одинці і на одинці йти з нього. А потім зустріч – дощ, розмови. Літо. Сум.Осінь. Поцілунок з присмаком щастя.

Ольга Рубанчук. Відлік щастя розпочато

«... лише її очі можуть його врятувати... якщо в тебе є людина, яка однією своєю усмішкою може подарувати надію і віру; та, про яку згадуєш у хвилини успіху й відчаю;  якщо твоє життя починається і закінчується в глибині одних очей, не втрачай їх »... «Я не можу без тебе...разом ми подолаємо все», «Дякую, що відродив. І світ рипинив свій хаотичний рух, бо вони відшукали гармонію один в одному... Відлік щастя розпочато»

Віоліа Ситнік. Про кохання розкаже троянда

Кам’янець-Подільський. Осінь. Кав’ярня в Старому місті – прихисток для загублених душ.  Барист. Дівчина, що часто навідується, смакує усі види кави і завжди залишає паперову троянду... це її кохання... і тільки йому вирушувати, що зробити з тими трояндами... Забутий планшет, лист, дописаний баристом текст «Ти підеш зі мною на побачення?»

Іва Шон. Не пройти повз

Соля. Зупинка. Елегантний хлопець. Елегантна Соля. Застуда. Розхристаний Назар. Ромашки. Мрії збуваються, коли перестаєш чекати цього

 

Він і Вона

Іванка Захареич. Крокуси для Дзвінки

Карпати. Квіти для коханої.  Гори. «Вони любили мовчати разом, у такі хвилини цінували одне одного ще більше. Мовчали про все – про відстань, що їх розділяє, віру, яка зближує, надію, що оберігає,та любов, що об’єднує», «...зачаровано дивились одне на одного, немов хотіли віддати в погляді все найдорожче». Крокуси. Виявляється Марко вчора був тут, йшов три  години вгору за квітами для коханої. Сльози щастя...

Іванка Захаревич. Осінній портрет

Троянди на двох ногах. Запрошення на побачення від художника Сергія Чуба, що восени намалював її портрет. Осінь – улюблена пора. Марта знов закохалась. Цього разу назавжди.

Олеся Когутич. Усе, щоб її вразити

Іван цілий день готував за порадами Ольки, а ввечері під приводом – згоріла риба – рятуй, запросив її до себе... і – вразив...

Дарина Кравчук. Затишок

«Спостерігати за кимось під час їжі  -  цікаве заняття». Спогад про голову на його плечі, про його подаровану сорочку, про його турботу під час її застуди – все це робить затишок на душі

Мар’яна Лелик. Розмова

Марія. Дмитро. Пісня Бурмаки «Ангел-охоронець...не лиши його... хоч він не зі мною... я  його люблю», вони розуміли один одного з півслова, півпогляду. Любов закінчилась. Як про це сказати. «У затишному кафе вже не було відвідувачів. Лише на стлику біля вікна стояли дві холодні кави й лежали дві записки «Як у кіно»... безмовне прощання»

Віоліна Ситнік. Осінній вихор

«Була осінь. Тепла , ніжна, тиха». Кам’янець – Подільський. Він- як осінній вихор, вірвався в її життя і зник... телефонував і мовчав... уникав... ... «Ця осінь холодніша минулої. Ідуть дощі, оплакують чиєсь нещасне одруження. А я готуюсь до весілля... але Ти – моя! – Я давно вже не твоя!»

Марта Приріз. Руки Анни

Львів. «У любові важливі деталі – маленькі, майже непомітні, дрібнички допомагають прорости світлу й вилитися назовні діями. Любити – значить діяти». Книги де Бовуар і Гессе Дерев’яні браслети з кленами. Анна любить клени. Утім, осінь теж. Обпечені руки. «Анно, твої руки прекрасні, коли ти обіймаєш мене, коли готуєш чай і неспішно несеш чашки з кухні в кімнату...але найдужче я люблю її руки, коли вона мене обіймає»

Ольга Ткаченко. Реабілітація

Віолетта завжди телефонувала Саші, коли тікала від цивілізації, щоб відновити свої сили. І цього разу теж. «в його очах були нотки розгублення від слів, які сьогодні запізнювались, а мож, саме встигали... Мені мало торкатись тебе лише словами... я хочу міцно обійняти, щоби ти забула всі труднощі й відчула себе захищеною...ти – моя жива рана, яка кровоточить щоразу як тебе бачу і чую». «Саш, повернися, будь ласка. Твій еспрасо скоро охолоне. Я чекаю на тебе. Мені є тобі що сказати...»

Тетяна Череп-Пероганич. У житті буває все

Олена під осінь народила дитину. Навчання заочно. Сесія.Читальний зал. Олег. Вчителька. Весна. «До Івася татко приїхав...». «У житті, моя люба, буває все. Головне – не обійти стороною свого щастя»

Святослав Черній. Вона так любить волошки

Остап і Квітослава. Велосипед. Волошкове поле. Листи в криниці. Волосся в конвертику. «А сьогодні вже рік як вони чоловік і дружина... І їхнє щастя справжнє. Їм достатньо старого ровера і поля, бо...»


Одружені

Людмила Гридковець. Мелодія єднання

«Та хіба слова здатні висловити те, що вони відчували... Кожен із них пізнав плід дарунку – дарунку себе в повноті посвяти»

Сергій Гридін. Жінка його життя

Знайомство в мережі. Зустріч. «»Оленка сиділа навпроти, з товстенькими  щічками, милим носиком, який їз викликом кирпато стирчав догори, з макіяжем, який трохи втратив свій шик... і такою близькою в цей момент вона чомусь видалась Сторожукові, що відчув, як задихається від ніжності!» Струнка модель. Кругленький животик. Річниця першої зустрічі з Жінкою Його Життя!

Олеся Когутич. Розлучення по-закоханому

Оксана. Ігор.«Дай хоч одному розуму, бо дурне, що одне, що друге».Розлучення. Дві години самотності. Ти вийдеш за мене? Ваш майбутній зять. Іринка і її мрія про братика.

Тетяна Лемешко. Чи віддають про це зорі?

«І вже не стало двох сердець – з’єднались... рай небесний...»

Святослав Черній. Чотириста шістдесят три кілометри

«Її голова лежить у нього на колінах, їхні душі обіймаються», «Так чудово, коли хочеться залишити все як є», «Він не міг її збрехати. Він завжи чесний із нею». День Валентина. Він у Кракові, вона – у Тернополі. «Бог обов’язково створить для нас диво». «Ти завжди...-любитиму тебе...-виконуєш свої обіцянки, - сонно промовила вона й пригорнулась до його грудей»

Маргарита Шевернога. Справжнє кохання завжди переможе

«Що далі? Далі було життя. Звичайне, людське. Не безхмарне, але та страшна злива була в Марининому житті першою і, дай Боже, останньою. Минуло вже 20 років. У Аслана і Марини троє синів і донечка, і всі вони добре знають родинну легенду про зіпсований годинник, вірних друзів і викрадення нареченої»

Маргарита Шевернога. Про Інтернет, кохання і троянди

Дунаївці. Ілона. Олег. Інтернет. «Містер ікс». Кохання. Троянди. «Олег,її чоловік, колишній і майбутній»

 

Часоплин

Євгенія Бучківська. А в мене є Оля

«Я хотів би всім розказати про тебе»., «ніколи не втихомирював,...не повчав...як багато він міг, чого лише варті оті звичні його запитання: чи не забула рукавички, чи не змерзли ніжки...», «А ти у мене найідеальніша, найхорошіша, найзозуліша, найзоріша...», «Тебе так багатобуло в моєму житті, і я боюся тепер щось забути про тебе, Андрію..» «Андрієві вербички проросли!»

Олександра Кудріна. Скільки важить Усесвіт

Єва і Гоша. Діти. Карпати – дорослі. Чорне море – одружені. «Гоша, а ти дізнався тоді у батька, скільки важить твій Усесвіт?- Я й сам уже знаю. Тоді хлопець підвівся, узяв її на руки, трохи походив із нею, зважуючи, і відповів: - Деся п’ятдесят один кілограм. Мій Усесвіт трохи погладшав, певно, до зими готується»

Галина Манів. Проста історія

Рибальське селище. Красуня Ліліана і рибалка велетень Гарольд. Бог. З Ним треба розмовляти і він почує, покаже зірку...

Тетяна Навацька. Моя Ребека

Спогад чоловіка про матір  - красуню,  актрису. «Мені так хотілося би бути таким, як була вона. Сильним, навіть тоді, коли опускаються руки»

Тетяна Навацька. Снігурі

Тато, його любов до мами.

Зима. Снігурі. Годівничка. Спогад про тата і його любов до мами. Вона завжди шукала чоловіка схожого на свого тата. «Але миті життя ніколи не повторюються... Щастя швидкоплинне і щоразу нове». «Чекаю снігу. Попрошу чоловіка змайструвати годівничку, щоб і в житті Даринки були снігурі в червоних камізельках!...щоби згодом, подорослівшавши, вона, як і я, часто-часто згадувала свого тата». «Володимир зовсім не схожий на мого тата, проте коли я спостерігаю за ним і Даринкою, то бачу себе і свого тата, і на душі стає затишно і спокійно»

Анна Садікова. Дві філіжанки з молоком

Зустріч.«Твоя усмішка була теплою і лагідною, наче промінь сонця, якого так не вистачає взимку. І я грілася в ній, мружилася, мов кішечка». Освідчення«Тій голос так само тремтів від хвилювання, а очі палали щастям. Стільки років минуло, а вони такі ж яскраві і щирі». Донечка. «В неї твої очі і усмішка». Золоте весілля. «Я хочу знову сказати, як сильно кохаю тебе». «Зморшкуватий дідусь великою й мозолястою долонею м’яко тримав руку своєї дружини. І хоча всі бачили за столиком кав‘ярні літніх людей – там, поряд із порожніми філіжанками, сиділи хлопець і дівчина....вони мовчки дивились одне одному в очі. І всесвіт зупинився тієї миті»

 

А ще кожна історія має свою деталь – символ щастя, і  у кожної пари він свій.

Майже у всіх оповіданнях пора року –  осінь чи зима. Мабуть через те,що це саме та пора, коли хочеться зігрітись філіжанкою кави чи какао, пригорнутись до теплого рідного плеча і згадати приємні моменти, або почитати чужі...

 

А це гарний конспект уроку до попередньої книги із цієї серії, прикріплюю, щоб не втратити :-) http://www.slideshare.net/Veta4/9-44871352



Обновлен 02 янв 2016. Создан 10 дек 2015



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником