Дзбанок Сонця


сайт вчителя-словесника Губчанського НВК
Нич Тетяни Миколаївни

Люко Дашвар "ПоКров"




Прочитаний твір не дає спокійно ні жити, ні спати. Відчуваю потребу почати про нього говорити. Майстерність художнього слова Люко Дашвар веде читача за собою з перших сторінок - аж до розв’язки. Цікавлюсь творчістю Люко Дашвар давно, прочитала всі її твори, і кожен з них залишає неоднозначні думки про життя інших: «Як так можна?» та спонукає до роздумів: «А як  вчинила би я?».

 

Учений-енциклопедист П. Флоренський писав своїй доньці: «Коли читаєш художній твір, не задовольняйся однією фабулою, а розбирайся в побудові твору, в особливостях мови... Треба розуміти, як зроблений твір, його цілі і окремі елементи, і для чого його зроблено саме так, а не інакше. Тоді ти побачиш, що різноманітні особливості твору, навіть такі, які спочатку можуть здатися недоліками, прорахунками, примхами автора, насправді мають цільове призначення загалом».


Спробую виділити основні композиційні компоненти та особливості мови художнього твору Люко Дашвар «ПоКров».

 

Роман складається з 11 розділів: «Ярема», «Мар’яна», «Загублені», «Ярко», «Гірше не буває?», «Останній Дорош», «Наосліп», «Родина», «Захований рід», «Заповіт», «Неможливе».

Не важко помітити, що автор у побудові твору використовує такі прийоми в композиції, як: обрамлення (сценою смерті Яреми починається твір і образом роздумів його душі закінчується); ретроспекція (розповіді про родичів, пошуки інформації в архівах про них, сон Мар’яни, постійне звернення до минулого, яке має принести відповіді на теперішні запитання), «розрив подій» (оскільки розділи по черзі то переносять нас в давні часи, то хвилюють сучасним).

Крім того, зустрічаємо в розділах і такі композиційні елементи, як:

Сон Мар’яни як ще одна можливість дізнатись про рід, зокрема історію прапрабаби Олександри і Курта фон Лютцоффа, і як попередження про війну: паралелі 1914 і 2014 років. («Гірше не буває?», С.175-190).

Листи: Яреми до Перпитуї (освічення, яке стало зав’язкою в розвитку всіх наступних подій, розділ «Ярема»,с.9), два -  від Перпитуї нащадкам: 1 – розповідає про прокляття роду Дорошів («Заповіт», с. 328); 2 – умови отримання спадку («Заповіт», с. 343).

Вірші про меблі Бродського (с. 119), Іздрика (с. 214) передають внутрішній стан героїв.

Вставні розповіді:

В розділі «Захований рід» Мар’яна детально дізнається про свій родовід по лінії тата від  Пітера Кравчука, української ін’юрколегії та працівників «Банку Монреаля».

В розділі «Неможливе» - стає зрозумілим, що треба робити головній героїні, починається свідомий шлях Мар’яни до зняття прокляття: вона збирає архівні матеріали роду по материнській лінії, щоб просити покрову в семи поколінь, в 126 предків. «Розвіється прокльон, як за сім колін у роду станеться те, чого бути не може», - казала Кривошиїха. І неможливе стається. З хворими нирками вона не могла виносити дитину, але зачала від коханого (як і всі в роді по матері) і з покровом роду народила хлопчика, мабуть, Андрія, на честь діда, славного козака... Так хотіла "зранена битвою, понівечена, та незламна вічна душа Яреми"... «Біля панських руїн неможливе сталося – джерело нове землю пробило, залило все. Широке, міцне. Ріка в Дорошівці буде. Дім твій біля нової ріки...».

Художні описи Майдану: «Невтримний Майдан залив Україну морем людських сподівань: тисячі всесильних мерзли в наметах, віддаючи свій вогонь мільйонам розгублених. Вогонь розтікався, палив на попіл слова – розмови – пусте, коли дім горить, - діставався людських сердець» («Загублені»,с. 56).

«Майдан жив натхненно і вперто розливав навкруги хвилі жаданої волі, як гідності: по бруду, зламаних лавках, автопокишках, зім’ятих пластикових стаканчиках – форма танула. Поступаючись місцем суті. Хіба воля буває чистенькою, як відпрасований фрак? Коли це воля пахла парфумами? Тільки потом... Чому ж ти, Боже, не дав, щоби тільки потом. Не кров’ю…»(«Останній Дорош»,с. 199).

«Усі шляхи вели на Майдан. Сліпим сірим ранком 1 лютого 2014 року Маряна поспішала в буремний центр столиці: ноги біглм, думки попереду ніг», («Наосліп»,с. 221)

Майдан змінює життя країни, життя героїв. Через сором перед майданівцями за втрачені гроші кидається з вікна Валя Озеров, Поля рятує живих, пам’ятаючи загиблого Ігоря, Мар’яна саме там відчуває потребу зібрати свою сім’ю докупи, Пітер закохується, Хотинський ножем ранить Ярка,  освічується Мар’яні,  Аїда після прозріння сюди віддає дорогий одяг, віддає автівку та борг чоловіка у 200000 гривень. Тут панує Кватроченто – життєва філософія. «Кожен має право займатися вільною творчістю, а перевага людини в її гідності. Свобода волі – першопричина злетів людського духу»(«Ярко», с.134).

Образ інтелігентного сивого чоловіка, що збирає сміття на Майдані: в його уста авторка вкладає важливі слова, зміст яких має дійти кожному українцю: «Бруд помічають сторонні. Якби той двір був вашим, ви б не константували біди, ви би щось із тим робили... Багато чого можна зробити, якщо ця країна вам рідна. Якщо ви не почуваєтесь сусідкою, яка вештається чужим двором. Сусідське не болить, тільки дратує. Болить тільки своє... Можна багато про що говорити, але краще таки... робити...»(«Останній Дорош»,с.195).

Цей образ асоціюється з Кобзарем, Богом, Пророком, Батьком,а його мета -  достукатись до сердець читачів, щоб задумались, що означає бути патріотом своєї країни.

 

 Мова художнього твору

Цитати, об які «спіткнулась», дуже барвисті.

Цитата

Коментар

«Півроку тому Валеріан відбув до німецького кіля науки гризти, і в затишному маєтку в Дорошівці оселилася така сіра цупка порожнеча – селяни хрестилися з острахом, випадкові вовки вили з переляку», с. 11

Гіпербола

 

«Ближче до Різдва пані Станіслава помітила в Яреминих очах дивне, незрозуміле милосердя – наче жалів всохлу дружину відчайдушно, щиро й від того жалю смерті їй сердечно бажав, як ото коняці сарій випрацьованій, щоби вже не мордувалася й чоловіковому серцю волю дала», с .11

«Вони з історичної давнини долі людські вихопили голими руками, як меткий ведмідь форельку з джерела», с. 337

Порівняння

 

 

«Думка про вас змушує гортати дні, щоби дочекатись нової зустрічі нашої», с. 13(Ярема Дорош)

Матафора

 

«Ох, дарма cоловєм співав – не все сталося, як гадалося», с. 15

Фразеологізми

 

«Хто матір дітей своїх не шанує, той сам доброго слова не вартий», с. 16 (Ярема Дорош)

Прислів’я

 

«Кожна нова жива душа з роду Дорошів свій скарб у те діло покладе: гідне життя проживе – додасть нащадкам сили. Підлим лисом крутитиметься – забере у синів-онуків снагу»... «Розвіється прокльон, як за сім колін у роду станеться те, чого бути не може», с.27 (Кривошиїха)

«Нові гроші в старих паперах. Очі в тебе юдейські. Жиди в роді були? », с. 201

Повчання, пророцтва

 

«Не каюся! І нащо після того питати, чому рай порожній?..», с.27 (Перпетуя)

Риторичні речення

 

 «А час ллється, мов з відра!»

«Роздратувалася: відчайдушною рибою, як на нерест, проти течії. – Пропустіть!», с. 34(Маряна)

«...а ти, Мар’яно, тільки сиди і підхоплюй бабину турботу щедрими оберемками», с. 203

Метафора, порівняння

«Щось здохло і тут могилку собі зорганізувало(про запах парфумів з феромонами)», с. 37

«Полюбляєш холодне і мазохізм на десерт?!» с. 59(Льова Шендерик)

Іронія

 

«Так жити не можна!...» з с. 46

Девіз вчинків героїв після «Майдану»

«Маряна тьмяніє, журба на плечі шаликом», с. 50

Метафора

«Аби серце горіло, Адочко. Серце – не підведе – поведе тільки туди, де людина має бути», с.77 (Валентин Озеров)

«Валя своїй безцінній Адочці тортик із власної печінки пече, своє серце на салат шматує і не потребує в тому допомоги – сам!», с. 150

Метафора

«Я зараз на тій темі бабло рубаю», с.78 (Славко Шуляк)

Жаргонізми

«Набрався дурні від батьків у юності, досі відригує, а грошей заробити – ні!», с. 91 (Аїда Озерова про чоловіка)

«Він – як з журналу, ти... з газети про чергу біля служби зайнятості», с. 93 (Аїда Озерова до доньки)

«А ти.. вся з жовчі й ненависті!», с. 93 (Маряна до матері)

 «Новий світ теж варто відкривати обережно, бо ж дах може не витримати», с. 116 (Маряна)

«Других рік не буває, то кльова група така», с. 341

Просторічні метафори, порівняння, каламбури

«Мені... солодко? Солодко. Тоді чому так гірко?», с. 98 (Маряна)

Оксюморон

«Вітер затуляє очі пасмами хвилястого волосся», с. 106«Скільки їхала, стільки набиралася радості, наче кожна мить, що наближала до Ярка, кидала їй ту радість жменями: на тобі, дівко, волі! На!», с. 122

«Воля вскочила мені на плечі, поганяє... а куди?!», с. 143

«Сльози не питали, чи можна. І собі бігли, застеляли очі...», с. 146

«Новорічна ніч гнала останній день року в небуття», с. 147

«Мар’янине горе вийшло з берегів , топило кожного зустрічного на своєму шляху», с. 153

«У голові бджоли все маминими голосами гудуть», с. 155

«Сірий світанок тяг на горбі перший день 2014-го», с. 165

«Ніч, зла сусідка, не помагала, насміхалася: лякала чирними тінями, нахабно лізла під одяг морозом», с. 217

«Московський міст видув останнє тепло з серця», с. 252

«Сонце витравило з неба ніч» с. 259

«Порожня станція метро видуває думки», с. 338

Уособлення

 «Мати Божа, перед тобою клянуся у вірності цій жінці. Перед тобою присягаюся бути з нею і в горі і в радості, в багатстві і злиднях, в здоровї і в хворобі. Назавжди», с. 117(Ярко)

Клятви

«То різні речі: надумати здивувати когось і просто жити, викликаючи щире здивування людей. Ярко просто жив, дивуючи Мар’яну щохвилини», с. 136

«...бо справи теж мають бути справжніми, як усе в житті. Як кохання...», с.138

«Дурне діло – чужих родичів шукати. Свої предки в спини дихають. А таємниць своїх не розповідають лише тому, що не дуже вони комусь із нащадків і потрібні. А їм би було що розповісти...», с. 174

«Nome nest omen, - Ім’я – то визначення. Знак, доля... А імя – то рід. А рід – то коріння... », с. 178

Крилаті вирази

Висновок.


Саме завдяки такій композиції письменниця всебічно розкриває тему твору та звертає увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання. А  така розмаїтість оригінальних художніх засобів і барвистої мови, де переплітаються і містика, і людські переживання, й історія із сучасністю, підсилюють емоційний вплив на читача і є ознакою індивідуального стилю Люко Дашвар. «Так правдиво і чесно написано, так просто про складне і так складно й неосяжно про просте, про звичайне», - чуємо у відгуках на прочитаний твір. В цій книзі переплітається з десяток людських історій, з яких складається історія цілого роду, а з ним - й історія нашої країни.



Создан 13 фев 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником