Дзбанок Сонця


сайт вчителя-словесника Губчанського НВК
Нич Тетяни Миколаївни

Дара Корній "Щоденник Мавки"




Для щастя потрібні двоє.(Так сказала мама)

 

Звісно, таке відчуття, що зазирнула до чужої душі... але ж там стільки тепла, доброти, щасливих випадків і віри в краще, що просто не можливо зупинитись...

Гарний епіграф, саме за ним я обрала цю книгу для наступного прочитання, а вже після власне знайомства з текстом дійшла і до передмови (люблю саме таку послідовність читання). Ольга Хвостова «зорієнтувалась на перехресті» і зібрала лінії доль в сюжет між сторінок щоденника. Так «вірна віддана дружина враз стає жінкою, що міняє чоловіків, як... панчохи»  - це Мавка – Магдалена; «одружений зі своєю музою успішний художник після розлучення тікає від світу у самотність і віддається творчості» - це Мамай – Олексій; «успішна, але бездітна жінка, відпустивши чоловіка до іншої, яка народила йому дитину, перетворюється на алкоголічку-бомжиху» - Марія; «заможний мужчина за допомогою найманця-ловеласа і непристойно великих грошей марно намагається купити любов тієї, у яку закохався» - Карен Вітольдович.

 Переповідати всі перипетії сюжету – марна річ, бо композиція – надто заплутана, але ж цікаво в одній площині змінювати темп читання: так піднесено метафоричну мову  зустрінемо у рядках щоденника,а  оповідну манеру у -  «історій».

Паралельно з розвитком подій у житті героїв, які йдуть один до одного півстоліття, ми читаємо Щоденник, який веде героїня, відчуваючи себе Мавкою. Ми прочитаємо 11 вставлених оповідань фольклорного походження, які можуть існувати самостійно і послужити гарними притчами ще й у вихованні наших дітей.(«Про долю, яку конем не об’їдеш» с.26,  «Про душі» с. 59, «Пришпилена» с. 80, «Щастя та Розум» с. 100, «Бажання» с.126, «Перелесник» с.180, «Мандрівна зірка» с. 205, «Щастя» с. 232, «Те, що не помирає» с. 260, «Курячий бог» с. 279).Присутні ще притчі (про створення жінки с.67; про чоловіка, що шукав сенс життя с.141; про чоловіка, який жадав щастя, здоров’я та слави с. 287), колискова (с.224) , вірш Ліни Костенко (с.227), слова пісні про чайку (с.239), кілька прислів’їв та приказок як ознака стилю власне Дари Корній. В них -  досвід, що прийшов від предків, вічність любові, мінливість щастя, ціна життя...

Я побачила й Інтертекстуальність як ознаку постмодернізму в алюзіях на образи, що зустрічались в попередніх творах (картина, художник, віщі сни), а  релакс у сільській місцевості як відпочинок душі від митарств цивілізації навіяв згадку про  «Іntermezzo» Коцюбинського та «На запах м’яса» Люко Дашвар.

Мотив причетності людини до своїх коренів відчувається як у міфологічній назві героїні та її супротивників (Мавка і Чугайстри), так і в образі Мамая – славного українського козака, на якого стає схожим Олекса. Є і образ ворожки. Епіграфами в більшості випадків слугують мудрі слова нашого великого мандрівного філософа Григорія Сковороди, такі як:

Немає іншого і більшого нещастя, як коли душа болить.

Вона болить тоді, коли болять думки.

 

Хто сліпий, тому скрізь ніч.

Якщо ти темрява – скрізь для тебе пекло.

 

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

 

Наглядай за душею, яке в ній зело проростає. І не барися полоть, як де недобре зійшло.

 

Ми прагнемо до того, чого не немає, і нехтуємо тим, що є, так, ніби минуле зможе вернутись назад або напевно мусить здійснитися несподіване.

 

Усе проходить, а любов – ніколи.

 

Що тобі найпотрібніше, то те знайдеш у самому собі.

 

 

Ну і, звісно, цитати від Дари Корній, які «зачепили»:

Літній вечір розливався довкола, мов теплий чай(с.94)

...знайди собі для польоту когось крилатого (с. 98)

...через наглухо закриті штори до кімнати стукав ранок (с. 99)

Намагання знову відростити крила,схопити хмари, мов віжки, і не випускати закінчилися нічим...(с. 156)

Бути собою означає стати чужою для інших: незрозумілою, загадковою, зарозумілою. Бути собою означає пізнати насамперед себе. Пізнай себе – пізнаєш світ (с. 176)

Все відбувається вчасно, і я знаю, що й ти в ньому маєш зявитися вчасно. А поки що... День догорів...вечір бере за рамена ніч і веде її до ліжка (с. 179)

...історія куца, наче хвіст сонячного зайчика в листопадовий день (с. 231)

...Мавко. Ти – моя жінка... З мого ребра, з моєї плоті. Ти просто повернулася до мене, а решта не має значення(с.237)

Б коли складають докупи твої поламані крила – ти заново вчишся літати, бо коли тобі складають докупи твою потрощену душу – ти заново вчишся любити... крила мої міцні. Бо я ЛЮБЛЮ! (с. 296)



Создан 17 фев 2016



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником