Дзбанок Сонця


сайт вчителя-словесника Губчанського НВК
Нич Тетяни Миколаївни

Читання на одній хвилі

Мирослав Лаюк. Баборня [Текст]: роман/Мирослав Лаюк. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. – 304 с.



Ідея твору вже в анотації, як власне і короткий зміст. Однак як цікаво поринати у світ художнього слова, де часто автор не приховує істинних слів, якими спілкуються герої в тісному колі та самі з собою. Іронія аж до сарказму та самоіронія образу вчительки, що починала свій шлях в час комунізму, сатира на весь тогочасний державний лад та шкільну систему. «Це спроба гідно довести всі справи до кінця, знаючи, що вже нічого не можливо виправити. Та чи є місце людяності у глухих кутах?» Марія Василівна Семенко - вчителька Андрій Андрійович Семенко - підполковник Онуфрій – лісник, коханець Марії Анна - дружина Онуфрія Світлана – донька Онуфрія та Анни Квітка – донька Світлани Гафія – наречена Онуфрія Василина – мати Гафії Сергій – син Андрія Андрійовича та Марії Василівни Марк – син Сергія, онук Марії Василівни Славік Копчук – «Славік, Слава, Славунчик! Він мусить бути покараний. До чого дурний, як валянок, до чого малий і страшний (тато недоробив, мама недоносила), до того ж постійно прагне накликати на себе біду. Словом, дупа свербить». Пальма - пес А ще дух Прикарпаття: Яремче, Верхній Татарів. Об’явлення Божої Матері. Софія Ротару. Фільм «Червона рута». Жахи знущання червоноармійців над українськими повстанцями. Відповідальність. Не просто за себе і свої вчинки, а просто за двох жінок із баборні, що іронією долі зустрілись в житті. «Настав час скелетів, що випадають із шаф. Той, хто їх знаходить, намагається зменшити гуркіт. Проте сухі кістки падають на землю, зчиняють такий гуркіт, як каміння, що котиться з гори: воно піднімає на ноги всіх звірів і людей, розриваючи повітря своєю недоречністю», с. 111 То чи була велика любов у житті Марії Василівни? Чи вірила вона в Бога? Чи стала хорошою матір’ю і бабусею? Чи згадають її учні бодай одним добрим словом і за що? Чому на її ділянці, що б вона не робила, всеодно нічого не росте? Безліч запитань і послідовних відповідей від автора. Захопливе чтиво і між рядків – власне особиста самоіронія «Ксеня Володимирівна, попри тиск складних зовнішніх умов, завжди залишалася людиною лагідною й терплячою. Навіть «сучасні учні» ставилися до неї менш-більш нормально. Навіть «сучасні діти», які могли вивести з рівноваги муляж кістяка, якщо його поставити замість учителя, навіть ці маленькі потворки не зробили з неї сучку», с. 222 « - Знаєш, що головне для вчителя? - Строго йти за календарним плануванням і не відхилятися від нього? Ви вже мені казали. - А ще? - Не знаю... Бути прикладом для дітей? - Ні, не це. Головне – це мати такий підпис, який не можна підробити. Ці малі спекулянти часто приносять додому щоденники з добрими оцінками й підробленими підписами. Однак треба мати свій такий, аби ніяке чортиня навіть у думці не сміло припустити, що з твоїм підписом можна щось намудрувати» «Я подумала, що, можливо, взагалі стала вчителькою тільки тому, що завжди хотіла висловлювати свою оцінку щодо всього. Можливо, це був мій спосіб пізнавати й узагальнювати світ – казати кожному, на що він заслужив?», с. 289



Создан 26 сен 2017



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником